Вже час настав – схиляємо коліна
Ми перед величчю твоєю наш Господь,
Вже час настав – поспіла уже жнива
І ми готові віддавати, бо отримали любов!
Потіха наша не в скарбах і златах
Надія наша не тлінний прах,
Потіха наша у Христі Ісусі
У Його заповідях, в золотих словах.
Те що отримали, нам треба передати
Тим, хто нужденний зараз вже в цей час!
Те що отримали, не треба нам ховати,
А лише віддавати тим, хто біля нас.
Все - що коштовне тут, що тлінне мов той ранній сон
Не заберемо ми з собою в небеса,
А що коштовне в вічності, де ангелів співзвучний хор,
То буде з нами і повіки там.
Там - де не буде плачу, де не буде сліз,
Там – де квітучі пахощі любові
Там нашим душам вже приготував наш Бог
Велике те майбутне і чудові долі!
Словами неможливо передати те, що в серці є.
Не кожну думку нашу зрозуміють в світі,
Але не треба зупинятись, бо проллє
На них це Дух Святий, і в цьому нам радіти
Сьогодні дякуєм за вчителів, за тих,
Хто жертвуючи часом не спинялись
Бо розуміючи Небесного Отця лиш клич
Передавати Слово Боже не цурались.
Вже час настав, готові вже обранці
Настановив нас на служіння Бог!
Вже час час настав, ви скористайтесь шансом
Бо іншого не буде, буде лише Бог!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Познай Его - Valerijus Marinskis Это о Кабалле. Мне это стихотвоение показалось немного ироническим: из-за строки «Другого нет у нас пути». «Наш паровоз вперед лети...». Знаете, чем это закончилось. Да и не закончилось ещё...
Но это стихотворение, может быть, передает смысл-цель учения Каббалы.
Поэзия : Не будет так всегда. - Тамара Локшина Так уж устроен человек... Все мы, живём прошлым. Нам дороги воспоминания, связывающие нас с отдельными отрезками времени. Мы охотно всматриваемся в прошлое, задумчиво смотрящие на нас со страниц фотоальбомов... даже настоящее не настолько существенно, потому, что мгновение спустя оно, настоящее, размеренно ложится на полки хранилищ прошлого. Стоит согласиться, что с прошлым мы связаны теснее, чем с настоящим или будущим. А там, где мы уже были, нам намного уютней и надёжней. Но не смотря на это, Бог хочет, чтобы каждый из нас жил верою в надежде на будущее.
