Пошматоване, закривавлене тіло...
Лице закривавлене і обпльоване...
Підступають нахабно, злорадно і сміло
І викрикують:"Ну що ж Ти?! Спаси Сам Себе!"
"Коли Ти Христос,то спаси Себе й нас!"-
Так один із розбійників Ісуса зневажив.
У цей передсмертний, у цей гіркий час
Отак грішний люд свого Спаса "розважив".
Первосвященики, книжники також глузували:
"Ізраїлів Цар! Нехай зійде з хреста!"
В Ісусі Христі вони не впізнали
Месію, Спасителя,Бога, Творця.
Ми силою звикли, мечами все брати,
Наліво й направо рубати, сікти.
Не хочемо Божу любов ми приймати.
Як може Розіп"ятий люд весь спасти?!
Чи міг би зійти Христос розіп"ятий
З хреста, чи під силу було це йому?
Для чого було в тяжких муках вмирати?
Подумай, мій друже: для чого? Чому?
Щоб Божу любов нам усім показати
Отець Свого Сина у світ цей послав,
Щоб міг Він життя за всіх нас віддати,
Щоб кожний, хто схоче, спасіння прийняв.
Зійти із хреста це не була проблема
Для Божого Сина- Бог може усе!
Чи ж муки Христос притерпів надаремно
Й даремно Він дав розіп"яти Себе?
Не силою може людина спастися
Від вічних страждань, від нестерпних страждань,
А Кров"ю Ісуса святою обмившись,
Коли своє серце Ісусу віддасть.
Ми грішні. І гріх перейшов усі межі,
Які тепер бачимо в світі оцім;
Нема для паскудства ніяких обмежень
Й чекати потрібно іще гірших змін.
Тому закликаю усіх: "Схаменіться!
Прийдіть до Ісуса! Покиньте гріхи!
До Бога живого усі наверніться,
Щоб мали спасіння й життя вічне ви!"
Бог може змінити тебе, любий друже,
Мир, радість і спокій дать в серце твоє.
Змінить економіку Бог також може,
Змінить Україну- у Нього все є.
Коли б світ покаявся і схаменувся
Й прийшов у покорі до свого Творця,
То Бог би лицем до всіх нас повернувся-
Він в Божому Слові оце обіцяв.
Не може гидоти Бог благословляти,
Які люди чинять у світі оцім.
Готовий Бог кожного, люди, прийняти,
Ісусу хто дасть місце в серці своїм.
О, Дух Святий, прошу, торкнися сердечок
Усіх в Україні, по цілій Землі,
Даруй покаяння усім й життя вічне,
Щоб завжди із Господом були всі ми!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 1303 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Знаменье - Роман Бердов Сия история основана на реальных событиях (взрыв доменной печи № 4, ОАО “СеверСталь”, а тогда ещё “ЧрМК”город Череповец, Вологодской волости). Но по счастливому стечению обстоятельств (вот уж действительно есть БОГ на свете), народу пострадало очень не много. А дело была так. В то время (где-то начало семидесятых (пардон, меня тогда ещё и в проекте не было)), в бригаде горновых (рабочие литейного двора, которые производят разливку готового чугуна из доменной печи в ковши (такие гигантские огнеупорные чаши на железнодорожных платформах)), существовала традиция, каждый день кто-то один назначался дежурным по чаю (заваривалось десятилитровое ведро на всю бригаду). В тот злосчастный день, а точнее, ночь, так как дело происходило в ночную смену, дежурным по чаю был назначен один законченный алкоголик, которого трезвым, наверное, ни кто и не видел ни когда. Так вот, закончив все приготовления на рудном дворе перед разливкой чугуна (чистка и углубление каналов для стока расплавленного чугуна, температура кипения которого примерно 1700 градусов по Цельсию (точнее не помню)), бригада вернулась в бытовку и обнаружила, что чая нет, да и сам дежурный по чаю куда-то исчез. Где этот проклятый м…м…м…мудрец? Почти хором гневно завопила вся бригада и все не сговариваясь пошли разыскивать дежурного по чаю. В бытовке остались лишь двое… Один решил вздремнуть после бурных выходных на даче, а у другого просто не было настроения кого-то искать. Да ещё крановщица в тот момент работала на кране, убирая с рудного двора лишний скраб. В этот момент произошёл взрыв…. Бытовку смыло чугуном первой, так как она располагалась довольно близко к доменной печи, а крановщица ещё долго металась по кабинке крана, как живой факел, но спасти её было уже невозможно… А что касается всех остальных, так они ещё долго благодарили того алкоголика, который своим разгильдяйством, получается, спас им жизнь… (примечание, одна плавка доменной печи составляет примерно 1780 тонн чугуна ). Случай с явлением Мадонны так же реален.
